Криваві водоспади Антарктиди – червона річка з льодовика

Blood Falls в долині Тейлора - це не кров, а зверхсолений розсіл, що випливає з льодовика, насичений оксидом заліза. Під льодовиком приховано стародавнє озеро, замкнене там вже близько 2 млн років. Вода багата сульфатами та залізом. А при контакті з повітрям залізо окислюється, утворюючи іржаво-червоний колір. До речі, сам кривавий каскад – це вікно в екстремальне життя. Адже у розсолі живуть мікроорганізми, що дихають сульфатами без кисню. Явище відкрито 1911 року, але загадка походження кольору вирішена лише недавно.

Блискавки Кататумбо – місце, де природа забула вимкнути світло

У Венесуелі, де річка Кататумбо впадає в озеро Маракайбо, вирує майже безперервна гроза – до 280 ночей на рік та до 10 тис. блискавок за ніч. Цей феномен "вічної грози" пояснюється тим, що тепле вологе повітря з Карибського моря стикається з холодними гірськими потоками Анд. Ідеальні умови для електризації хмар! Блискавки тут майже безшумні через відстань, але висвітлюють небо безперервними спалахами. Тут виробляється більше озону, ніж у будь-якому іншому місці планети.

Пенітентес – армія крижаних грішників, що каються

У високогір'ях Анд і Гімалаїв, на висотах понад 4 тис. метрів, сніг перетворюється на тисячі гострих крижаних шпилів, що нагадують ченців у капюшонах. Фігури висотою від 1 до 5 метрів виглядають сюрреалістично – ніби армія завмерла у молитві. Пенітентес (від ісп. «каються») формуються завдяки явищу сублімації. Сонце випаровує лід безпосередньо у газ, а тіні між виступами зберігають холод. Це ускладнює альпінізм і танення льодовиків, прискорюючи їх відступ. Пенітентес – ілюстрація того, на що здатний «симбіоз» сухого холоду та ультрафіолету.

Північне сяйво – небесний танець заряджених частинок

Аврора бореаліс – це не просто різноколірні сполохи у полярному небі, а гігантська плазмова вистава. Заряджені частинки сонячного вітру стикаються з магнітосферою Землі та атмосферними газами. Кисень відповідає за зелений та червоний, азот – за фіолетовий та синій. Сяйво найбільш яскраво проявляється під час геомагнітних бур, коли Сонце викидає особливо потужні потоки. Найкращі місця – Норвегія, Ісландія, Аляска, де темні зимові ночі та мінімальне світлове забруднення дозволяють побачити корону, стрічки та спіралі.

Вічний вогонь у водоспаді таке можливо?

У Chestnut Ridge Park, штат Нью-Йорк, за 10-метровим водоспадом Eternal Flame Falls ховається маленький вогонь – природний газовий смолоскип заввишки близько 20 см, що горить уже тисячі років. Метан просочується зі сланцевих тріщин, запалюється природним способом чи давніми іскрами. Вода не гасить полум'я завдяки ніші у скелі, де вогонь захищений від струменів. Це рідкісне поєднання вогню та води, коли геологічний газ зустрічається з водним потоком. Місцеві індіанці вважали його за священного.

Вогняна веселка – полум'я в небі без вогню

Circumhorizontal arc – горизонтальна смуга яскравих кольорів під сонцем, коли вона перевищує 58 градусів над горизонтом. Сонячне світло переломлюється через плоскі гексагональні кристали льоду в перистих хмарах, створюючи особливий спектр із червоним кольором нагорі. Це не веселка і не вогонь, а лише оптичне явище в атмосфері. Явище триває хвилини та потребує ідеального вирівнювання кристалів. Найчастіше видно у США, Канаді, Європі влітку. Вогненна веселка змушує повірити в чаклунство. Небо раптом спалахує, ніби хтось розлив рідкий вогонь.

Світлові стовпи - вертикальні промені з нізвідки

Light pillars – це оптичні колони світла, що підіймаються вгору чи вниз від джерел землі, чи небі. Причина явища – плоскі крижані кристали повітря, що відбивають світло ліхтарів, місяця чи сонця. У сильні морози вони створюють ілюзію, що небо пронизують лазерні мечі. Найчастіше спостерігаються у полярних регіонах або за сильного забруднення повітря частинками. Це може бути штучним (від вуличних вогнів), але виглядає надприродно. Світлові стовпи перетворюють звичайну ніч на космічний спектакль.